Психологічна служба ДНЗ

Психологічна служба ДНЗ №5 «Ромашка» працює з 2006 року,  очолює практичний психолог Гузич Яніна Василівна.

Робота психолога активізує позитивні емоції дошкільнят, створює почуття душевного комфорту, формує врівноваженість, зібраність, навички психічної саморегуляції.

Діяльність психолога проводиться у багатьох напрямках: безпосередня робота з дітьми, батьками, вихователями. Головне в цій роботі те, що діти знаходяться у постійному контакті із психологом на заняттях та у вільний час. Діти люблять займатися розвивальною роботою, де, граючись, вдосконалюють навички поведінки та комунікативні вміння. В ігровій формі проводиться заняття з метою ознайомлення дітей із різними сферами життя, пізнання і кращого розуміння себе й навколишнього світу, вміння відстоювати себе.

Особливо важливим для дитини стає той час, коли у її житті відбуваються суттєві зміни - вона починає відвідувати дитячий садок. Потрібно достатньо часу, щоб дитина звикла до нового оточення, режиму дня, до спілкування із незнайомими їй дітьми та дорослими, усвідомила вимоги вихователів. Тому щороку проводиться діагностичне обстеження наймолодших дошкільнят. Це дає змогу психологу встановити тісний та довірливий контакт з батьками та дітьми. А також виявити адаптацію новоприбулих дітей до дошкільного навчального закладу.

Формується психологічна готовність дітей до школи. Із цією метою проводиться цілеспрямована психодіагностична робота. Зокрема, здійснення діагностики готовності дітей до навчання у школі та проведення психолого - педагогічної корекції тих дітей, які виявилися ще не готовими до навчання або відстають у психологічному розвитку.

У роботі з батьками основним методом є індивідуальні консультації.
Постійно розробляються рекомендації батькам щодо поліпшення умов розвитку сина чи дочки у потрібному напрямі. Головною метою є привернути увагу до долі власної дитини, допомогти зрозуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років розвитку особистості, ролі тата й мами і родинної атмосфери загалом у формуванні таких базисних якостей, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім'ї, з друзями. Батьки мають зрозуміти і відчути необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб по справжньому любити свою дитину, сприймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнювати її і не дорікаючи їй, допомогти їй щасливо провести дошкільні роки у родинному колі, добре підготувати дитину до школи.

Листівка практичного психолога ДНЗ №5 Гузич Я.В.

 Шановні батьки!

Для всіх нас непросто переживати останні і сьогоднішні події в Україні. Ці події відносяться до категорії екстремальних, а емоційні реакції на них можуть викликати «травматичний стрес». Тобто, така реакція може бути не тільки в учасників подій, але й у присутніх поруч, і у тих, хто спостерігає за подіями через ЗМІ, або навіть чув про них.

Наші діти, навіть не були посвячені в деталі подій, але спостерігали страх і стурбованість батьків, чули тривожні, різкі агресивні проголошення. Змінювався звичайний хід сімейних справ, вся атмосфера була наповнена тривогою. Тому, можливо, в найближчий час дітям потрібна буде Ваша допомога у відновленні рівноваги.

В цьому Вам допоможуть наступні рекомендації:

Потурбуємося про тіло:

• Намагайтеся якомога менше змінювати звичний ритм життя дитини;
• Побільше відпочинку, сну, позитивних вражень;
• Організуйте можливість дитині для зняття напруги - заняття спортом, танцями, рухливі і змагальні ігри;
• Харчування - може бути дрібними порціями, не змушуйте дитину їсти, якщо у неї не має апетиту. Продукти можуть бути легкими та корисними (фрукти, овочі, соки);
• Дитині та і дорослим потрібно побільше пити (вода, солодкий чай, сік, морс, компот);
• Не відмовляйте дитині в солодкому. Чай з цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки і стимулюють роботу мозку;
• Не бійтеся лишній раз обійняти, погладити дитину, потримати її за руку або поплескати по плечу. Позитивні тілесні контакти дуже корисні для зняття напруги;
• Теплий душ або ванна також допомагають зняти зайве напруження.

Потурбуємося про емоційну стабільність

• Не варто без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей. Це може підвищити її тривогу. При відвідуванні таких місць необхідна обов'язково присутність поруч СПОКІЙНОГО дорослого. Поясніть дитині куди і навіщо ви йдете.
• Не варто дозволяти дитині наодинці дивитися телевізійні новини. В будь-якому випадку, навіть якщо Ваша ж дитина - підліток, він також потребує пояснення вашого ставлення до того, що відбувається.
• Створюйте атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляєте з нею, приймайте участь в її іграх).
• Подивіться разом з дитиною «хороші» фотографії - це дозволить звернутися до приємних образів із минулого, послабить неприємні спогади.
• Читайте книжки - розповіді і казки, де описуються сюжети перемагання страху героями.
• Якщо дитина відчуває тривогу чи страх, Ви можете забезпечити їй свою спокійну присутність, фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (вкрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви - поруч, що все добре, що вона в безпеці.
• Якщо ж дитина особливо «не слухається», проявляє надмірну активність, без причин сміється - намагайтеся не відповідати агресивно. Можливо рухова активність допомагає їй впоратися зі стресом. «Супроводжуйте» її в рухах (будьте поруч), намагаючись поступово знизити темп. Можна спробувати ввести рамки - запропонувати рухливу гру «по правилам». Або ж переключити на активність, де є правила (бігати наперегонки, змагатися подушками, м'яти і рвати папір, кидатися кульками з газет та ін.).
• На деяких етапах діти можуть знизити свою активність, уникати розмов про події, ховатися. Якщо така поведінка триває не більше 1 тижня - не турбуйтесь. Не наполягайте на розмовах, і в той же час неправильно буде говорити: «забудь це», «не думай про це». Діти потребують в поясненнях подій, що відбуваються. Можна повернутися до розмов через деякий час.
• Дитині можуть снитися жахливі сни. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте. Якщо сон не повторюється - в цьому немає нічого страшного. Дайте дитині зрозуміти: ви серйозно ставитесь до її переживань і ви знали інших дітей, які теж через це пройшли («Я знаю одного сміливого хлопчика, з яким теж таке сталося»).
• Поговоріть з дитиною про почуття, які він відчув, або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття - є нормальні. Розмова про почуття може супроводжуватись малюванням на вільну тему або ліпленням. А після обговорити - що намальовано, що це означає, який розвиток сюжету, як далі буде жити персонаж, як йому допомогти и т.д.
• Зводьте розмови про події до опису почуттів.

Потурбуємося про усвідомлення подій

Кожна, навіть маленька дитина, потребує в поясненні того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки переживають, зляться, горюють. Що відбувається в сім'ї, в місті. Намагайтесь пояснити це коротко (4-5 речень) і спокійно.

Розмовляєте з дитиною про події стільки, скільки у неї є потреба. Не варто говорити: «Тобі цього не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», «Я не можу тобі це пояснити». Завжди є що сказати. Намагайтесь, щоб Ваші слова були доступні і не лякали дитину. В будь-якій розмові про теперішні події треба дитині час від часу говорити, що ситуація більш стабільна, що дорослі знають що робити. Багато людей разом і навіть в самій складній ситуації.

Особливе значення гри

• Зараз, як ніколи, для дитини важливо АКТИВНО ГРАТИ. Можливо дитина буде будувати барикади, грати в «Майдан», «беркут», війну, робити сцени з бійками, стрільбу, поранення, смерті. (Багато дітей грають саме в ці ігри у психолога в кабінеті на пісочній терапії). Ці ігри можуть принести тривогу у Ваш дім, але можуть знизити напругу дитині.
• Вагому вагу можуть нести ігри на від реагування агресії. Дитина може «озброїтись», нападати або захищатися, бути раненим або «вбитим» у грі. Все це є нормальним способом дитини справитися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» на мильних кульках, подушках і т.д. Також корисно добре пом'яти тісто, глину, пластилін, ліпити фігурки.
• Заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною (допоможіть їй винести назовні свої хвилювання у вигляді образів). Велику роль серед ігор можуть зайняти ігри «в лікарню». Це також є нормальним, і допомагає подолати стрес.

Реакції нормального реагування дитини на травматичний стрес взагалі вичерпуються протягом місяця. Робота психіки над травматичним стресом позитивно завершується, не переходячи у формування посттравматичного стресового розладу.

Якщо реакції дитини, на вашу думку, надмірні і незрозумілі, ігри і симптоми повторюються без особливих змін, якщо ви хвилюєтесь - зверніться за консультацією до спеціаліста.

З повагою,

практичний психолог ДНЗ № 5 Я.В.Гузич

Бабусине виховання

Для багатьох батьків старше покоління - справжній подарунок у вихованні та догляді за дитиною, в життя інших же втручання бабусь та дідусів приносить розбіжності, сварки і конфлікти. Як зробити спілкування малюка з вашими батьками максимально позитивними і ефективними?

Якщо у молодих батьків не завжди є можливість присвятити весь свій час виключно дітям, з бабусями і дідусями інша справа. Вирушаючи на роботу, часто саме старшому поколінню віддається перевага в нагляді за малюками. Звісно, практично в кожному випадку, у такого спілкування є свої плюси і мінуси:

• Кому, як не батькам, довірити малюка? В силу свого досвіду, саме вони часто знають, як вчинити в ситуації, що склалася. Це є і позитивним, і негативним фактором, адже якщо ви шанувальник інноваційних методик та систем виховання, навряд чи ви відразу знайдете точки дотику.
• Важливо, що батьки не тільки можуть підмінити вас, поки ви працюєте, а й дати вам з коханим час відпочити. Цей плюс особливо оцінять молоді батьки, які хочуть приділити час один одному.
• Крім того, бабусі і дідусі завжди можуть організувати дозвілля малюка: читання казок, цікаві активності, заняття, ігри на свіжому повітрі.
• Завдяки спілкуванню зі старшим поколінням, відбувається і соціалізація крихітки: малюк вчиться спілкуватися, закладає систему ролей в суспільстві, може більше часу проводити з однолітками, граючи на дитячих майданчиках або відвідуючи гуртки, на які його можуть водити саме ваші батьки, якщо вік і стан здоров'я це дозволяє.
• Часто вагомою точкою для розбіжностей стає дозвіл старшими того, що забороняють батьки. Це може стосуватися як тривалого перегляду мультиків, так і зайвої кількості солодощів і т.д. Цей момент варто обговорити з самого початку, чітко встановивши загальні правила, задавши певний вектор у вихованні дитини, якому варто відповідати.
• Окремим пунктом є харчування дитини під час перебування у бабусь і дідусів, а також годування малюка під час вашої відпустки. Відразу обговоріть, чим дитина повинна харчуватися.
• Надмірна опіка маленького може зіграти не на користь, адже турбуючись про кожен крок, максимально обмежуючи будь-які небезпеки, дитина стає менш самостійною та активною.
• Негативним моментом може стати і зайва похвала. Нагадайте своїм батькам, що хвалити варто за справу.

Якщо ж конфлікту не вдалося уникнути, не пускайте проблему на самоплив:

1. Відразу обговоріть рамки допустимого. Зрозуміло, що контролювати ситуацію щомиті у вас не вийде, але обговоріть все, що вас турбує: чим дитина займається під час перебування у бабусі, чим харчується, як спілкується зі старшими і т.д.
2. Всім суперечностям виділіть ще більше часу. Варто пояснити батькам, що вирішувати, як виховувати малюка, саме вам! Також зверніть увагу на те, що розбіжності між вами передаються і дитині, впливаючи не на користь.
3. Не забувайте, що дискутувати щодо спірних моментів, потрібно у відсутність дитини. Пам'ятайте і про те, що своїм спілкуванням з батьками ви подаєте приклад дитині.

Часто саме бабусі та дідусі - справжня віддушина для малюка, джерело доброти, любові і турботи. З першого дня появи малюка на світ, розставте всі пріоритети і цілі у вихованні, знайдіть компроміси, і ваші батьки стануть для вас надійною опорою і незамінними помічниками!

Кінетичний пісок для дітей Kinetic Sand 

Здорова і всебічно розвинена дитина - це щастя для батьків. Домогтися гарних результатів у вихованні допомагає не тільки розпорядок дня і заняття з педагогами, а й якісні іграшки. Малюк повинен отримувати від ігор масу позитивних емоцій і розвивати в собі творчий потенціал. Ідеальним варіантом можна вважати кінетичний пісок.

Ідеальна іграшка родом зі Швеції

Кінетичний пісок, відгуки про який можна почути тільки самі позитивні, з'явився завдяки люблячим молодим батькам зі Швеції. Батько трирічних двійнят, які багато часу проводили в пісочниці, створив «живий пісок». Такий пісочок не забруднює руки, після нього немає необхідності прибирати всю квартиру. Кінетичний пісок відрізняється в'язкістю і незвичайною пластичністю. Використовуючи його можна створювати різноманітні фігури, замки, ліпити скульптури. За властивістю він нагадує суміш борошна з яйцем. Новий винахід можна вважати справжньою знахідкою для дитячої творчості. Щоб ваша дитина могла ще більше проявити свою фантазію, працюючи з кінетичним піском, варто використовувати додаткові аксесуари. Це можуть бути прості фігурки для ліплення або силіконові формочки. Величезною популярністю користується саме - різнокольоровий кінетичний пісок.

Цікаві ігри з використанням кінетичного піску

1. Величезною популярністю у малюків користується гра з відбитками. Вдавлюючи той чи інший предмет в пісок, можна побачити досить чіткий відбиток. Таким же способом малюк може отримати відбиток руки або пальчика.
2. Навички володіння ножем також можна придбати завдяки іграм з «живим» піском. Давати дитині в руки, справжній ніж, звичайно ж, не варто. В продажі є спеціальні пластикові ножі для ігор. Завдяки таким заняттям малюк швидко навчиться безпечного використання кухонних приладів. Батьки можуть попросити дитину зліпити ковбаску чи батон. Далі штучний продукт потрібно буде лише порізати на однакові шматочки.
3. Ліплення руками і з формочками звіряток, букв, цифр.
4. Будівництво замків з піску.
5. Малювання по піску тонкою паличкою.

Казкотерапія

Казка про зайчика, який образився на свою маму 

Для дітей 4-8 років.

Розглядає проблему: Конфліктні відносини з батьками. Негативні почуття (образа, злість тощо) по відношенню до батьків. Неадекватна реакція на покарання і несхвалення.

У затишному будиночку на лісовій галявині жив Зайчик. Якось захотілося йому пограти з друзями на сонячній галявині.

- Мама, можна я піду погуляти з друзями? - Запитав він.

- Звичайно, можна, - сказала мама, - тільки не запізнися до обіду. Коли зозуля прокує три рази, повертайся додому, а то я буду хвилюватися.

- Я обов'язково прийду вчасно, - сказав Зайчик і побіг гуляти.

На лісовій галявині яскраво світило сонечко, і звірята весело грали то в хованки, то в квача, то в чехарду... Зозуля прокувала і три рази, і чотири, і п'ять разів. Але Зайчик так захопився грою, що й не почув її. І тільки коли настав вечір і звірята стали розходитися по домівках, Зайчик теж весело побіг додому до мами.

Але мама його була дуже сердита на нього за те, що він спізнився. Вона вилаяла Зайчика і в покарання заборонила йому виходити з дому. Зайчик образився на маму: адже він не хотів її засмучувати, просто загрався з друзями і зовсім забув про час, а його так несправедливо покарали. "Мама мене зовсім не любить, - подумав Зайчик. - Якби вона мене любила, то не стала б карати".

І Зайчик утік з дому в ліс, знайшов нірку і вирішив залишитися там жити. Вночі пішов дощ, стало холодно і незатишно. Зайчик відчував себе дуже самотнім, йому хотілося додому до мами але він не міг простити її за те, що вона його покарала.

Вранці Зайчика розбудила балаканина сорок, які сиділи на сусідньому дереві. "Бідна Зайчиха, - казала одна сорока інший. - Вчора її Зайченя втік з дому, вона всю ніч шукала його в лісі під дощем, а тепер вона важко захворіла від засмучення і неспокою".

Почувши ці слова, Зайчик подумав: "Раз мама хвилюється через мене, значить, вона мене, напевно, любить. Вона захворіла, тому що я втік, і їй тепер дуже погано. Я повинен пробачити її і повернутися додому, адже я теж її люблю ". І Зайчик помчав додому.

Як тільки мама побачила його, вона відразу одужала, встала з ліжка і ласкаво обняла свого зайченя.

- Яка я рада, що ти повернувся, мій хороший, - сказала мама. - Мені було дуже погано без тебе, адже я так сильно тебе люблю.

- Я теж тебе люблю, матуся, - сказав Зайчик.

З тих пір Зайчик і його мама жили дружно і не ображалися один на одного. Зайчик зрозумів, що мама його любить і буде любити завжди, що б не трапилося.

Обговорення:

За що Зайчик образився на маму? Образився б ти на його місці?

Чому Зайчик повернувся до мами?

Що зрозумів Зайчик з цієї історії?

КАЗКА : «ВИПАДОК У ЛІСІ» 

Вік: 3-6років

Спрямованість: Невпевненість у собі. Тривожність. Страх самостійних дій.

Ключова фраза: «У мене не вийде!»

В одному лісі жило маленьке Зайченя. Більше всього на світі йому хотілося бути сильним, сміливим і зробити що-небудь добре, корисне для оточуючих. Але на ділі у нього ніколи нічого не виходило. Він найбільше боявся і не вірив у себе. Тому всі в лісі прозвали його «Зайка-боягуз». Від цього йому ставало сумно, прикро, і він часто плакав, коли залишався один.

Був у нього один-єдиний друг - Борсучок.

І от, якось раз вони вдвох вирушили грати до річки. Найбільше їм подобалося наздоганяти один одного, бігаючи через невеликий дерев'яний місток. Першим наздоганяло Зайченя. Але коли Борсучок пробігав по мосту, одна дошка раптом зламалася і він впав у річку. Борсучок не вмів плавати і став борсатися у воді, просячи про допомогу.

А Зайченя, хоча і вмів трохи плавати, але дуже злякався. Він бігав по берегу і кликав на допомогу, сподіваючись, що хтось почує і врятує Борсучка. Але нікого поблизу не було. І тоді Зайченя зрозуміло, що тільки він може врятувати свого друга. Він сказав собі: «Я нічого не боюся, я вмію плавати і спасу Борсучка!» Не думаючи про небезпеку, він кинувся у воду і поплив, а потім витягнув свого друга на берег. Борсучок був врятований!

Коли вони повернулися додому і розповіли про випадок на річці, ніхто спочатку не міг повірити, що Зайченя врятувало свого друга. Коли ж звірі переконалися в цьому, то стали хвалити зайченя, говорити, який він сміливий і добрий, а потім влаштували велике веселе свято на його честь. Цей день для зайченятка став найщасливішим. Всі пишалися ним і він сам пишався собою, тому що повірив у свої сили, в те, що здатний робити добре та корисне.

Він на все життя запам'ятав одне дуже важливе і корисне правило: «Вір у себе і завжди і в усьому покладайся тільки на свої сили!» І відтоді більше ніхто і ніколи не дражнив його боягузом!

Питання для обговорення

- Чому зайченятку було погано і сумно?

- Яке правило запам'ятало Зайченя? Чи згоден ти з ним?

Поради батькам

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім'ї - забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам'ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі - це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв'язки між явищами і подіями, запам'ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

Емоційна зрілість - це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість - це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Батькам слід пам'ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам'ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду - знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з'ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п'яти речень?
• Чи може Ваша дитина розповісти напам'ять кілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п'яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати - малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 - 18 - дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 - 14 - Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли "ні", підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше - почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми - учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи - це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом - усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

• Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна, не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
• Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
• Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
• Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
• Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
• Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато - лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

 Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями - це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам'ятати, що фізичне покарання - тяжка за своїми наслідками міра.

Пам'ятайте:

•  Покарання - це моральний замах на здоров'я дитини - фізичне і психічне.
  
•  Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
  
•  Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  
•  Покараний - значить вибачений. Інцидент вичерпано - сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  
•  Хоч би що трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  
•  Дитина не повинна боятися покарання. Найуразливіше для неї - ваше засмучення.
  
•  Не забувайте: ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
  
•  Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
  

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує на осуд, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження - неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в неї "навчальну фобію". У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри відзначають різке зростання в дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Те, що є буденним для дорослого, може спричинити стрес у дитини, якщо дорослий не може або не бажає створювати для ще незміцнілого організму спеціального режиму. Сучасна література і практичний досвід психологів указує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина - це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно - у дитини з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у дитини можуть з'явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Поради практичного психолога ДНЗ№5: Гузич Я.В.

Що можна і чого не можна робити, готуючи дитину до школи? 

Зовсім не слід:

• змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;
  
• оцінювати все, що робить дитина так, як оцінюється діяльність учня;"проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• Навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Вчити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії і досягнення.
• v прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

Світогляд дитини, знання, які вона має про довкілля від найближчих його явищ і до подальших, які вона засвоїла, коли пощастило подорожувати з батьками, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, від друзів тощо:

•  що знає дитина про себе (прізвище, ім¢я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), про своє місто;
  
• що знає про явища природи (пори року, їх послідовність), місяці кожної пори року, їх послідовність, дні тижня, частини доби;
  
•  що знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці - за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди;
  
• що знає дитина про сучасну техніку, транспорт. Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, із яких звуків складаються слова, які вона промовляє. Вона має навчитися робити звуковий аналіз слів.
  

Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

1.  Не віднімай чужого, але своє не віддавай.
   
2.  Попросили - дай, намагаються відняти - намагайся захиститися.
   
3.  Не бийся без причини.
   
4.  Кличуть грати - йди, не кличуть - запитай дозволу грати разом, це не соромно.
   
5.  Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
   
6.  Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
   
7.  Через бали не плач, будь гордим, з учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.
   
8.  Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
   
9.  Намагайся бути акуратним.
   
10.  Частіше говори: "Давай дружити", "Давай грати", "Давай разом підемо додому".
    
11.  Пам'ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, вчителів, друзів!
    

Дуже добре, якщо батьки помістять правила в кімнаті чи над робочим столом своєї дитини. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй вдається виконувати, а які - ні. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

Заняття з дітьми